Чи можливоперебування на посаді державного службовця  особі, якої продовжено термін перебування на державній службі до 01.12.2011 року, до набуття чинності Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VІ та можливості виплати 10 посадових окладів.

     Вказаним Законом, який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, внесені зміни до статті 23 Закону України «Про державну службу». У зв’язку з цим, граничний вік перебування на державній службі на сьогодні становить 62 роки для чоловіків і 60- для жінок. Крім цього, зазначеними змінами скасована норма, яка передбачала можливість продовження терміну перебування на державній службі до п’яти років.

     Відповідно до статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові  акти  не  мають зворотної дії у часі, крім випадків,  коли  вони  пом'якшують  або скасовують відповідальність особи.  

     Зміни щодо граничного віку  перебування на державній службі  до 62 років для чоловіків і 60- жінок не поширюються на осіб, які досягли граничного віку перебування на службі (55 років для жінок та 60 років для чоловіків)  відповідно до Закону України «Про державну службу» в редакції, яка діяла до 01.10.11 - дати набуття чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». 

     Таким чином, особи, які до 01.10.11 досягли граничного віку перебування на державній службі»  та яким продовжено термін перебування на державній службі, продовжують працювати на посадах в органах виконавчої влади до закінчення цього терміну. Після закінчення зазначеного терміну, державна служба вказаним особам - має бути припинена. 

     Стосовно виплати 10 посадових окладів повідомляємо.  

Відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

     Обов’язковою умовою для виплати вказаної допомоги є звільнення працівника з посади державного службовця у зв’язку з виходом на пенсію державного службовця.

Право на додаткову відпустку державному службовцю при звільненні з посади.

     Статтею 1 Закону України «Про відпустки» встановлено, що державні гарантії та відносини, пов'язані з відпусткою, регулюються  Конституцією України цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

     Правовідносини, пов'язані з відпустками державних службовців, регулюються Законом України «Про державну службу» та іншими законодавчими актами, які не суперечать цьому Закону.

     Право державних службовців на додаткову оплачувану відпустку передбачено статтею 35 Закону України «Про державну службу». Порядок і умови надання цієї відпустки регулюються зазначеною статтею Закону та постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1994 р. N 250.

     Виникнення у державних службовців права на додаткову оплачувану відпустку та її тривалість знаходяться у прямій залежності від наявності у державного службовця відповідного стажу державної служби.

Тому надання додаткової відпустки певної тривалості, а також виплата грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні державного службовця залежить лише від наявності у державного службовця стажу державної служби, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.94 р. N 250, що дає право на надання вказаної відпустки, а не від відпрацьованого державним службовцем часу у відповідному робочому році.

Наприклад, якщо державний службовець у лютому 2011 року звільняється відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України, він не використав щорічну додаткову відпустку за стаж державної служби 25 років, право на яку отримав 10.11.2010 pоку, то при звільненні йому має бути виплачена компенсація за 15 календарних днів цієї відпустки.

У разі використання державним службовцем додаткової відпустки за стаж державної служби 25 років у період між 10.11.2010 роком і датою звільнення, на день звільнення державний службовець не має права на отримання грошової компенсації за неї, оскільки право на наступну таку відпустку він матиме лише після 10.11.2011 р.

Щодо звільнення державного службовця за порушення Присяги.

     Статтею 30 Закону України «Про державну службу», зокрема пунктом 6, визначено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

     Слід зазначити, що статтею 30 Закону не передбачено положення щодо строків припинення державної служби, за цією підставою.

     Статтями 148 та 149 Кодексу законів про працю України встановлені строки та порядок застосування дисциплінарних стягнень.

     Також відповідно до частини. третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

Водночас, звільнення з займаної посади за порушення Присяги державного службовця здійснюється відповідно до пункту 6 статті 30 Закону України «Про державну службу», а не з підстав, визначених статтею 40 КЗпП України.

Закон України «Про державну службу» не містить обмежень щодо неможливості звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

     Враховуючи викладене, строки припинення державної служби відповідно до пункту 6 статті 30 мають визначатись виходячи з конкретного випадку після встановлення факту порушення Присяги, а також таке припинення державної служби може відбуватись в період тимчасової непрацездатності особи.

Стосовно статусу осіб, прийнятих в органи місцевого самоврядування за строковим трудовим договором

      Головне управління державної служби України в межах повноважень з порушеного питання щодо надання роз'яснення стосовно статусу осіб, прийнятих в органи місцевого самоврядування за строковим трудовим договором (контрактом), повідомляє, що прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюються за трудовим договором з особливостями визначеними статтею 10 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

      Трудовий договір (контракт) - основна форма здійснення гарантованого права громадян на працю, відповідно до статті 38 Конституції України.

     Відповідно до статті 10 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", прийняття на службу в органи місцевого самоврядування (крім виборних посад) здійснюється на посади керівника секретаріату (керуючого справами) районної, обласної ради, керуючого справами виконавчого апарату обласних і районних рад, керівників відділів, управлінь та інших працівників органів місцевого самоврядування шляхом призначення відповідно сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

     Проведення конкурсу, випробування та стажування при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється в порядку визначеному законодавством України про державну службу.

     Пунктом 4 статті 10 вказаного Закону передбачено, що на час відсутності (відпустки) посадових осіб органів місцевого самоврядування (крім виборних посад) для виконання ж повноважень можуть прийматися на службу особи за строковим трудовим договором (контрактом), з дотриманням вимог цієї статті, щодо особливостей прийняття.

     Строковий трудовий договір - це різновид трудового договору, який укладається між працівником та керівником органу на час виконання певної роботи.

     Відповідно до пункту 2 статті 23 Кодексу законів про працю України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

     Укладання строкового трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням керівника органу про прийняття працівника на роботу.

     Особливостями та умовами виникнення трудових відносин з посадовою особою органів місцевого самоврядування є проходження претендентами конкурсу, стажування та перебування у кадровому резерві, а підставами виникнення таких трудових відносин є - строковий трудовий договір (контракт).

      Особливостями службово-трудових відносин зумовлюється змістом праці посадових осіб органів місцевого самоврядування, яка полягає у реалізації ними організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій у межах компетенції органів місцевого самоврядування і виникненні управлінських правовідносин.

      Таким чином, особа, яка приймається на службу в органи місцевого самоврядування за строковим трудовим договором (контрактом), користується усіма правами посадових осіб органів місцевого самоврядування та на неї в повному обсязі поширюються норми Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування".